Новороздільської ЗШ І-ІІІ ст. №5
Рибчук
Любов Степанівна
Новий
Розділ – 2014
Зміст
Вступ……………………………………………………………………………
3
Розділ
І…………………………………………………………………………. 5
Загальні
відомості про однорідні члени речення. Вживання однорідних членів речення в
різних стилях мовлення.
Розділ ІІ………………………………………………………………………..
10
Методи
викладання теми «Однорідні члени речення».
Висновки………………………………………………………………………
18
Список
використаних джерел……………………………………………….. 19
Вступ
Яким має бути сучасний урок
рідної мови? Як допомогти розкритися багатству духовного світу дитини?
Розмірковуючи над розв’язанням
цих завдань, звертаємося до надбань педагогічної науки і практики, намагаємось
осмислити передусім сутність основних типів навчання, які склалися у продовж
тисячоліття. Цікавим є навчально-методичний посібник за загальною редакцією
доктора педагогічних наук О. М. Пєхоти «Освітні технології», котрий знайомить
із сучасними підходами до організації педагогічного процесу в школі. Автори
дають коротку характеристику освітніх технологій, розкривають дидактичні можливості
та особливості їх організації, розглядають вітчизняний та зарубіжний досвіт
використання освітніх технологій.
Дедалі більше нашу увагу
привертає особистісно - зорієнтоване навчання, основу якого обґрунтували Г.
Сковорода, Й. Г. Песталоцці, З. Фройд, А. Маслоу, К. Роджерс, В. Сухомлинський,
І. Бех, Л. Деркач, І. Якиманська та ін.
Важливим завданням для кожного
вчителя є пошук найбільш вдалих методів і прийомів викладання тієї чи іншої
теми з української мови.
Актуальним питанням є опрацювання
синтаксису в шкільному курсі, бо тільки на синтаксичному рівні мовної системи в
розв’язанні комунікативних завдань беруть участь одиниці всіх нижчих рівнів,
виявляючи таким чином свою функціональну значимість. Тому синтаксис більшою
мірою, ніж інші розділи науки про мову, служать основою для розвитку зв’язного усного та писемного мовлення учнів.
Питаннями синтаксису займалися
такі відомі вчені, як В. Горпинич, І. Вихованець, М. Жовтобрюх, К. Плиско, М.
Пентилюк, В. Мельничайко та ін..
Учні готуються до сприйняття
категорій синтаксису протягом усього курсу вивчення української мови як
шкільного предмету. Вивчення цих категорій здійснюється переважно практичним
шляхом. Діти вживають у своєму мовленні синтаксичні конструкції, за допомогою
практичного досвіду розрізняють їх за
функціональним призначенням, усвідомлюють їх роль у мовленні. Перше знайомлення
учнів із синтаксисом здійснюється ще у початкових класах. Розширюються і
поглиблюються знання із синтаксису у 5 класі, при вивченні простого і складного
речення, звертань, вставних слів, прямої мови і діалогу. Систематичне вивчення
цього розділу граматики здійснюється з 7 класу. Поглиблене вивчення мови
починається саме із синтаксису.
Викладання синтаксису у
шкільному курсі повинно здійснюватися на
основі диференціації програми на чотири пов`язані змістові лінії: лінгвістичну,
комунікативну, культурологічну і діяльнісну.
Завданням даної роботи є:
1. Викласти загальні відомості про
однорідні члени речення.
2. Простежити вживання конструкцій з
однорідними членами речення у різних стилях мовлення.
3. Дослідити методи подачі теми
«Однорідні члени речення».
4. Зробити узагальнення та висновки
на основі опрацьованого матеріалу.
Метою роботи є:
1. Опрацювати структурно-граматичні,
логіко-семантичні, інтонаційні, пунктуаційні та стилістичні особливості
однорідних членів речення.
2. Знайти найбільш вдалі методи
подачі учням теми «Однорідні члени речення», використовуючи такі принципи:
функціонально-комунікативний, культурологічний, проблемно-пошуковий.
Розділ І. Загальні
відомості про однорідні члени речення. Вживання однорідних членів речення в
різних стилях мовлення.
Члени речення, що виконують
тотожні логіко-синтаксичні функції стосовно якогось слова в реченні, є
однорідними. Вони називаються однорідні поняття, тобто такі, котрі утворюються
внаслідок розподілу більш широкого, родового поняття на менш широкі видові.
Наприклад, у реченні: «Ми садили ліс у полі: і дубочки, і тополі,
і осики, і ліщину, і червону горобину» (М.Стельмах)
підкреслені слова є однорідними членами речення, вони називають видові поняття,
які об`єднані загальним родовим поняттям – ліс. Слово, яке виражає родове
поняття, називається узагальнюючим. Воно виконує в цьому реченні синтаксичну
функцію підмета і об`єднує в собі
значення всіх однорідних членів речення, які також є підметами. Отже, можна
зробити висновок, що узагальнююче слово й однорідні члени речення виконують ту
ж саму синтаксичну функцію.
Основні ознаки однорідних членів
речення такі:
1. Виконують однакову синтаксичну
функцію.
2. Об`єднані із спільним для них членом речення однаковим смисловим зв`язком.
3. Характеризуються наявністю
сурядного зв`язку – сполучникового чи
безсполучникового з відповідною інтонацією (перелічувальною, протиставною і
т.п.).
Отже, однорідними
називають члени речення, які тотожні за своєю симатико-синтаксичною функцією,
відповідають на теж саме питання, однаково відносяться до того ж самого члена
речення у смисловому плані, об`єднають одних з одним сурядним зв`язком.
Однорідними можуть
бути як головні, так і другорядні члени речення, поширені і непоширені.
Розмежування
однорідних і неоднорідних означень викликає найбільші труднощі, бо вимагає
врахування їх смислової ролі.
Однорідні
означення:
1. Характеризують предмети з одного
боку(за розміром, кольором, смаком): А маки процвітають і білим, і сивим, і
червоним квітом (Марко Вовчок).
2. Вказують на споріднені ознаки
одного предмета: І пада сніг лапатий, волохатий спокійно й величаво над селом.
3. Означення – епітети: Рівний,
залитий сонцем степ одразу принишк(О.Гончар).
4. Підсилюють, пояснюють одне
одного: І зразу Демид з надхмарних, космічних висот майбутнього повернувся на
звичайну грішну землю(В.Собко).
5. Одне виражає зовнішній, а друге -
внутрішній вияв ознаки: Сократ говорив рівним, спокійним голосом(Ю.Мушкетник).
6. Стоїть після означуваного слова –
іменника: І так повзла зима заметільна, сніжна, морозна (М.Рильський).
7. Поруч стоять спочатку прикметник
або дієприкметник, а потім – дієприкметниковий зворот: Поміж кучугурами,
твердими, залежаними, порослими бур`янами він грався зі своїм дитячим
товариством у жмурки (І.Тютюнник).
Однорідні члени речення
відділяються один від одного комами, зв`язані між
собою інтонацією переліку, між ними можна вставити сполучник.
Неоднорідні означення:
1. Характеризують предмет з різних
боків: Я на гору круту кам`яную буду камінь важкий підіймать
(Леся Українка).
2. Можуть бути виражені: а)
займенником і прикметником чи дієприкметником:мій громадський обов`язок; б)
прикметником і дієприкметником: чорна потріскана глина; в) числівником та
прикметником: перший шкільний день; г) якісним і відносним прикметником: густий
вечірній туман.
Неоднорідні означення
вимовляються без перелічуваної інтонації, на письмі вони ж виділяються комами і
єднальні сполучники між ними поставити не можна.
Однорідні члени речення пов`язуються
між собою або тільки інтонацією, або інтонацією і сполучниками сурядності –
єднальними, розділовими і протиставними.
Єднальні сполучники: і(й), та (в
значенні і), ні-ні, як-так, не тільки, але й, не тільки-стільки та ін.
Найчастіше вживається сполучник і, він має найпоширеніший зміст, вказує на
завершеність переліку, повторювані сполучники ні-ні зосереджують увагу на
однорідних членах речення, вказують на експресивність висловлювання, а подвійні
сполучники як-так, не стільки-скільки та ін. увиразнюють характер відношень між
однорідними членами речення, сполучники та й також мають приєднувальний
характер.
Розділові сполучники: або, чи,
чи-чи, хоч-хоч, або-або, то-то, чи то - чи то.
Неповторюваними можуть бути лише сполучники або, чи, які вказують на
можливість вибору одного з понять. Усі інші розділові сполучники повторювані.
Так сполучник то-то вказує на чергування явищ, сполучник не то-не то – на
неозначеність,а сполучник чи-чи має розділово-перелічувальне значення.
Протиставні сполучники: а, але, та(в значенні але), проте, зате,
однак же. Ці сполучники виражають протиставлення або зіставлення дій.
Наявність у реченні узагальнюючих
слів при однорідних членах речення увиразнює зміст висловлювання. З граматичної
точки зору узагальнюючі слова характеризуються тим, що виконують ту ж саму
синтаксичну функцію, що й однорідні члени речення; можуть бути як головними,
так і другорядними членами речення; виражаються іменниками, займенниками,
прислівниками та іншими частинами мови, а також словосполученням,
фразеологічним сполученням і навіть реченням; стоять перед однорідними членами
речення або після них, від чого залежить їх інтонація і пунктуація.
Однорідні члени речення часто
вживаються в різних стилях української мови, тому вивчення їх у школі має
велике практичне значення.
У нехудожніх стилях однорідність
має переважно класифікаційний характер; однорідні члени тут мають і спеціальне
оформлення у вигляді переліку з використанням нумерації. У нехудожніх текстах
не слід уживати як однорідні ті слова, що виражають різнопланові, тематично не
пов`язані поняття. Кожне таке поняття
мусить міститися в окремому реченні.
Великої уваги в нехудожніх
текстах слід надавати сполучуваності слів. Якщо один із однорідних членів
речення не сполучається із тим словом речення, з яким пов`язані інші однорідні члени, то це – стилістична помилка. Наприклад: «Після
першої світової війни багато країн задихались у лещатах фінансової кризи,
знецінення валют та зростання цін» (газ). Вимого порушена, оскільки «лещата»
сполучаються з поняттям «фінансова криза».
Як однорідні члени речення не
можна вводити в перелік родові та видові поняття. Родове поняття може виступати
узагальнюючим словом до видових понять (однорідних членів). Коли потрібно пом`як шити емоційний вплив, можна замість видових понять
вживати родові: замість радість, злість, гнів – душевне хвилювання. В цьому
випадку дається не конкретна характеристика душевного стану, а широке
узагальнення. При змішуванні родових та видових назв слова виражають не ту
думку, яку треба висловити, а іншу.
Щодо вживання родових та видових
понять у різних стилях мовлення, можна зробити такі висновки: в офіційному та нейтральному
мовленні перевагу надають родовим поняттям, оскільки вони мають широке значення
і дають загальну характеристику; в емоційно-забарвлених текстах слід уживати
видові поняття, бо вони вужчі семантично, а, отже, конкретніші, чіткіші,
переконливіші.
У науковому і офіційно-діловому
стилях однорідний ряд використовують як засіб класифікації. Він повинен бути
повним та охоплювати всі ознаки певного ряду.
При кількох однорідних членах
речення можливий один додаток, якщо всі члени ряду вимагають однакової
відмінкової форми, то такий додаток уживається лише один раз. Коли ж члени ряду
вимагають різних відмінків додатка, то його слід повторювати при кожному
однорідному членові речення: «Міністерство охорони здоров`я України веде велику
боротьбу, спрямовану на лікування кишково-шлункових захворювань та запобігання
їм»(газ.). Помилкою було б написати на лікування та запобігання
кишково-шлункових захворювань, бо перший компонент однорідного ряду вимагає від
себе додатка в родовому відмінку, а другий в давальному.
Уживання прийменників при
однорідних членах речення здійснюється за такими правилами:
1.
Якщо в однорідному ряді є різні прийменники, то їх треба повторювати перед
кожним членом ряду.
2.
Прийменник повторюється при однорідних членах речення, пов`язаних повторюваними сполучниками.
3.
Прийменник повторюється і в тому випадку, коли автор підкреслює важливість
змісту кожного з однорідних членів речення.
У публіцистичному, і особливо, в
художньому стилі добір слів для однорідного речення відзначається більшою
вільністю, ніж в інших стилях мовлення. В науковому та офіційно-діловому
перелік на підставі однорідності дозволяє дати точну й вичерпну інформацію про
певні явища. В художньому і публіцистичному стилях мовлення цей перелік є одним
із емоційно-експресивних засобів.
З погляду лексичного складу
однорідний ряд у художньому й публіцистичному стилях є рядом синонімічних слів.
Кожен наступний член ряду посилює, доповнює, конкретизує попередній, а разом
вони дають можливість рельєфніше, об`єктивніше, виразніше відтворити той чи інший образ,
картину та ін. Особливістю наукового та офіційно-ділового стилів є переважання
в них іменникових та прикметникових однорідних рядів. У художньому та
публіцистичному мовленні значне місце посідають також дієслівні ряди. У цих
стилях мовлення однорідні члени використовують для створення портретів, для
змалювання пейзажів, різноманітних дій та станів.
Велика роль у системі
семантико-стилістичних можливостей однорідних членів речення належить
узагальнюючому слову. «Воно має бути ідеальним вмістилищем, у яке можна вкласти
все, про що йдеться в однорідному ряді»(Пономарів О.Д).
Особливу увагу слід звернути на
вибір узагальнюючих слів, який залежить від стилістичних настанов твору, а
також від індивідуальної манери автора.
У науковому та офіційно-діловому стилях у ролі узагальнюючих слів
найчастіше використовують родові поняття, семантика яких охоплює сукупність
значень, уміщених в однорідному ряді видових понять. Отже, вибір узагальнюючих
слів тут дуже широкий.
У художньому стилі в ролі узагальнюючих
слів також можуть виступати родові назви, але найчастіше тут уживаються слова
типу: все, ніхто, всюди, скрізь, усі та інші, які охоплюють широке коло
складників однорідного ряду. В окремих випадках узагальнююче слово може бути й
оригінальною знахідкою автора.
Слід звернути також увагу на
функції узагальнюючих слів у різних стилях мовлення. Так, у науковому стилі
речення з узагальнюючими словами при однорідних членах речення здебільшого
виступають засобом вираження чіткої логічності, точності і повноти висловленої
думки. Таку ж функцію вони виконують в офіційно-діловому мовленні, вказують на
родове поняття, види якого називають однорідні члени речення. Речення з
узагальнюючими словами, особливо тими, що стоять у препозиції, служать засобом
вираження підкресленої логічності викладу.
У художньому і публіцистичному
стилях речення з узагальнюючими словами при однорідних членах виконують, окрім
функції чіткої логічності й послідовності, емоційно-експресивну і
художньо-зображувальну функції. Цьому сприяє і структура таких речень: постпозиція узагальнюючого слова, все попарне
поєднання однорідних членів, наявність повторюваних сполучників тощо.
Явище однорідності має важливе
значення і при утворенні різних стилістичних фігур. На його принципах базується
ампліфікація (нагромадження означень, що забезпечує більш виразну емоційну
оцінку), градація, повтор, епітет та ін.
Система тренувальних вправ на
закріплення знань про вживання однорідних членів речення у різних стилях
мовлення може бути такою:
1.
Визначити, до якого стилю мовлення належить даний текст і з`ясувати роль однорідних членів речення у ньому.
2.
Прочитати текст, виписати однорідні члени речення. Визначити, до якого
стилю мовлення належить текст і назвати мовні засоби, характерні для цього
стилю.
3.
Прочитати текст. Визначити стиль. Пояснити мету використання в тексті
речень з однорідними членами. Що втратить текст, якщо опустити в ньому
однорідні члени речення?
4.
У поданому тексті замінити шляхом стилістичного експериментування однорідні
члени одним для них загальним поняттям. Визначити, чи зміниться стилістичне
забарвлення речень; які речення доцільні для даного стилю і чому?
5.
У поданому тексті виправити стилістичні помилки. Обгрунтувати свої
виправлення.
6.
За поданим текстом , якими мовними засобами автор домагається створення
комічного ефекту.
7.
Прочитати текст. Визначити стилістичну функцію однорідних і неоднорідних
означень. Пояснити розділові знаки при них.
8.
Переказати текст, опустивши узагальнюючі слова. Що від цього зміниться?
9.
Скласти текст із 5-6 речень у науковому стилі про однорідні члени речення.
Використати речення з узагальнюючими словами при однорідних членах як засіб
логічності і точності висловлення.
Значення стилістичних вправ
полягає в тому, що вони розвивають уміння вдосконалювати написане, дотримуючись
певного стилю; сприяють формуванню в учнів критичного ставлення до свого
мовлення; допомагають помічати і
виправляти огріхи в змісті і мовному оформленні висловлювання, поліпшувати його
стилістичну виразність.
Розділ ІІ. Методи викладання теми «Однорідні члени речення»
Методика викладання розділу
«Однорідні члени речення» повинна базуватися на чотирьох взаємопов`язаних
змістових лініях: лінгвістичній, комунікативній, культурологічній і
діяльнісній.
Лінгвістична змістова лінія
полягає у вивченні таких тем: однорідні члени речення (із сполучниковим,
безсполучниковим і змішаним зв`язком); речення з кількома рядами однорідних
членів; однорідні та неоднорідні означення; узагальнюючі слова в реченнях з
однорідними членами. Також учні повинні засвоїти такі питання з правопису: кома
між однорідними членами; двокрапка і тире при узагальнюючих словах у цих
реченнях. Учитель повинен розвивати культуру мовлення, зокрема, правильну
побудову та інтонацію речень з однорідними членами ( в тому числі з узагальнюючими
словами).
Комунікативна змістова лінія
полягає у вмінні виразно читати та відтворювати готові тексти різних типів,
стилів та жанрів мовлення; складати діалог, усні та письмові твори.
Використовувати однорідні члени речення.
Культурологічна змістова лінія полягає в ознайомленні учнів з
текстами на різну тематику, наприклад: природа, екологічний стан.
Діяльнісна змістова лінія полягає
в умінні учнів усвідомлювати структуру власної пізнавальної діяльності.
Особистісно-зорієнтоване навчання
передбачає, що учень – активний співтворець уроку. А це буде можливим, якщо:
1.
Сформовано вміння висловити думку (учень володіє узагальненими способами
сприймання, відтворення, побудови та оцінювання тексту).
2.
Мова вивчається не багатократним повторенням, а через зіставлення,
встановлення міжпоняттєвих зв`язків ; методом розв`язання мовленнєвих
завдань; за допомогою проблемних та пізнавальних завдань, зорієнтованих на зону
найближчого розвитку (Л. Виготський).
3.
Формується здатність до інтелектуальної діяльності та словесної творчості
шляхом розширення кругозору, збагачення словника і граматичної структури
мовлення учнів створенням системи спостережень за довкіллям та дослідницької і
художньої діяльності (методом проектів); системним використанням між предметних
зв`язків.
4.
Створюються умови для успішної інтелектуальної діяльності та словесної
творчості через трансформацію типології та структури уроку мови та мовлення;
оптимальне поєднання колективної, парно-групової та індивідуальної діяльності.
Досвід учителів показує, що ефективними
є такі методи і прийоми роботи на уроці:
|
Методи
|
Форми
|
Прийоми
|
|
Інформаційно-рецептивний: словесний,
практичний
|
Бесіда,
розповідь-пояснення, практична робота з текстом підручника
|
Активізація
уваги та мислення; ознайомлення із складовими таблиці, знаходження
необхідного правила; розв`язання завдань; набуття
практичних умінь та навичок.
|
|
Сучестивний,
візуальний
|
Діалог,
виконання завдань
|
Запитання
актуалізую чого характеру, робота з таблицею, текстом підручника, первісне
діагностування.
|
|
Наочний
|
Демонстрація
таблиці, ТЗН
|
Робота
з роздатковим матеріалом (міні-посібник), автоматизованою інформаційною
системою.
|
Цікавим та ефективним методом
вивчення теми «Однорідні члени речення» є метод осмислювально-концентрованого
навчання.
Структура проведення уроку за цим
методом така: перший етап – лекція, другий – самозаглиблення, третій –
практичний, четвертий – контроль знань.
Метою лекції є: стисло передати
теоретичний матеріал, тобто згрупувати найголовніше і розкрити його зміст;
мотивувати навчально-пізнавальну діяльність; забезпечити психологічну
настроєність учнів на засвоєння виучуваного матеріалу. Структура лекції:
організаційний момент (вступне слово вчителя); актуалізація опорних знань
учнів, оголошення теми, мети, мотивація навчальної діяльності; виклад
матеріалу; висновки, визначення найголовнішого, з`ясування незрозумілого, обмін
знаннями, здобутими самостійно; підсумок лекції.
Мета самозаглиблення: вчитель повинен виробляти в учнів потребу в
самостійному здобуванні знань; сформувати навички самостійно планувати свою
навчальну діяльність; сформувати уміння вести спостереження, дослідження,
робити узагальнення, аналіз. Учні в процесі цього етапу повинні здобути нові
знання, розширити і поглибити знання з певних питань
Даної теми; працювати з додатковою та довідковою
літературою. Структура цього етапу: організаційний момент, оголошення мети;
мотивація навчальної діяльності; постановка і вибір завдань; виконання завдань;
обговорення опрацьованого матеріалу; висновки, підсумок; з`ясування
незрозумілого.
Мета
практичного етапу полягає у наступному: закріпити знання, одержані під час
лекції та самозаглиблення; сформувати практичні вміння, навички, застосувати
здобуті знання; виробити навички діяльності учнів у нестандартних ситуаціях;
сформувати вміння творчо застосовувати знання, прогнозувати результат.
Структура цього етапу така: організаційний момент; оголошення мети; мотивація
навчальної діяльності; практичне застосування знань, вироблення вмінь і навичок
(методом колективної, колективно-індивідуальної та індивідуальної роботи);
виконання завдань самостійно чи під керівництвом учителя; оцінювання здобутих
результатів та з`ясування незрозумілого; підсумок, висновок.
Підсумковим
етапом є контроль набутих знань, метою якого є: перевірка рівня теоретичних
знань, практичних умінь і навичок; фіксування результатів. Учням цей етап має
дати можливість перевірити свої знання, уміння та навички, виявити прогалини.
Структура цього етапу така: організаційний момент; оголошення мети, мотивація
навчальної діяльності; постановка і вибір завдань; самостійна робота;
перевірка, оцінювання; аналіз результатів; підсумок.
Уроки за
методом осмислювально-концентрованого навчання передбачають наявність на партах
технологічної карти уроку, де зазначено зміст уроку, діяльність учнів і що
потрібно їм засвоїти на кожному етапі уроку.
Вивчаючи
тему «Однорідні члени речення», вчитель повинен звернути увагу на розвиток і
вдосконалення творчого мислення. На кожному уроці учні мають виконувати
завдання творчого характеру, від найпростіших (доповнити речення однорідними
членами, узагальнюючими словами, скласти речення з однорідними членами) до
складних (написання переказів, творів-роздумів, творів-описів). Творчі завдання
можна проводити і в усному вигляді.
Зразки творчих робіт, написаних
учнями ЗОШ І-ІІІ ступенів №5 м. Новий Розділ:
Слова
Слова – це магія чудова,
Що має владу над усім:
То похвалить чийогось сина,
То кине вас немов на сміх.
Слова в людей у лексиконі
Бувають добрі або злі.
Чому сьогодні у розмовах
Ми чуєм звуки неясні?
Зате для слів «будь ласка», «прошу»
Завжди у світі є ціна,
Лиш треба трошечки поваги,
Любові, ласки і тепла.
Як будуть з уст у нас лунати
Слова привітні, добрі, щирі,
То впевнено ми будем знати:
Зло не загрожує людині.
Христина Мельник
Краса… Зелені барви літа,
Заквітчані луги й поля,
Яскраве сонце на поляні –
Радіє матінка – земля.
Усе повітря пахне цвітом
І край увесь ним наповня,
Та треба тільки придивиться
Й побачить, як буя життя.
Оксана Гольота
Зацвіла зима. Залюбки знайшла
заняття: заслала заморозки, завіяла, замела заметіллю. Згодом засипала землю,
заміський замок. Замріявся заможний замок, зажурився. Захотів заквітчатись,
закритись зеленою занавіскою. Згодом затих, заспокоївся. Здається, заснув.
Людмила Туркевич
Важливе значення при вивченні
теми «Однорідні члени речення» має використання різних засобів наочності,
різноманітних таблиць, схем, алгоритмів. Схеми є орієнтирами для перебудови і
побудови речень. Таблиці з текстовим матеріалом допомагають здійснювати прийом
зіставлення, необхідний при опрацюванні багатьох синтаксичних тем.
Щоб
зацікавити учнів і розвинути в них логічне мислення, на уроках слід проводити
логічні розминки. Наприклад, дібрати антоніми чи синоніми до поданих слів,
пояснити значення багатозначного слова і т.д. Для розвитку мовлення та правильної інтонації
потрібно проводити поетичні хвилинки. Це – читання однієї-двох поезій, зміст яких
має відповідати культурологічній лінії даного уроку.
Варто
скористатися таким алгоритмом:
Кома при однорідних членах
речення
Вид зв`язку
 |
 |
Безсполучниковий Сполучниковий
|
|
протиставні єднальні або
розділові
 |
 |
 |
|||
повторювані неповторювані
|
існує
повтор
сполучника
|
|
 |
 |
 |
Для контролю знань доцільно запропонувати тести.
Тестові завдання з
теми «Однорідні члени речення».
Завдання І. Вибрати
одну правильну відповідь.
1. Позначте речення з однорідними
членами:
А. Над картатою людською
збірнотою відлунює розтіч голосів,
ревище худоби, дзвін кіс, гучання гончарних виробів, сумні переливи сопілки,
дрімотне квиління ліри й ще десятків звуків (М.Стельмах).
Б. Почувся шерхіт босих хлоп`ячих ніг, чіпкі руки пригнули голову білого коня (В.
Дрозд).
В. За городом срібною гладінню
розлився ставок, за ставком верби до води похилились, за вербами на пагорбі
хати біліють, і баня церкви невеликої з-за дерев виблискує (І. Нечуй-Левицький).
Г. Хтось невидимим смичком провів
по білих хмарах, і вони забриніли, як скрипка (М. Стельмах).
Д. На левадах білими озерами
розлігся туман, і в ньому неясно чорніли кущі верболозу, мов курені на бакші
(Григір Тютюнник).
2. Вкажіть речення з однорідними
членами:
А. Раз якось був тихий літній
вечір.
Б. По дорозі йшов молодий москаль
додому по білету.
В. За плечима в його теліпався
ранець та торбина з сухарями; через плече висіла сіра московська шинеля,
скручена, як обід (І. Нечуй-Левицький).
Г. Сині й сизі, блакитні і сиві,
сірі і чорні, густі й голубі – хмари завихрені у бистрому звиві (М. Бажан).
Д. Він прожив
під сонцем коло ста літ, ніколи не ховаючись у холодок (О. Довженко).
3. Позначте речення, що містить два
ряди однорідних членів:
А. Ми проминули спортивні бази з
блакитно-зеленим пагінням приланцюгованих човнів, міський причал, гори
вивантаженої з барж на берег крейди, тополиний гай з чорними цятками
гайворонячих гнізд у гіллі (В. Дрозд).
Б. З дитячих років найдужче вона
любила весну з її гомоном неспинної води, цвіріньканням перших пташок, жадобою
росту кожного дерева (О. Іваненко).
В. Білий кінь з нечуваною силою
шарпнувся, вирвав кінець повода, дико звівся на задні ноги (В. Дрозд).
Г. Тоненький струмок диму поволі
піднявся над сторожкою, понад віттям дерев і послався над ними прозорою хмаркою
(Григір Тютюнник).
Д. Жеребець пирхнув, хвицьнув
копитами землю і звично понісся скоком по колу (В. Дрозд).
4. Позначте речення з однорідними
означеннями:
А. Біля паперті стояли пониклі
старі люди.
Б. Якась жінка привітно
посміхнулася до Марії.
В. Була одна мить, коли Марія
хотіла ринутись до входу і впасти пластом на церковний цемент (Р. Іваничук).
Г. Маслюки пахли важко, задушливо
(О. Донченко).
Д. Велике тютюнове листя зразу
обплутало мене (О. Довженко).
5. Позначте речення з неоднорідними
означеннями (окремі розділові знаки опущено):
А. На цьому стовбурі велична
корона, схожа на сильну суверенну державу (Є. Гуцало).
Б. Розбудили мене буйні брогвурні звуки піаніно (О.Івченко).
В. Повітря пахне торф`яним духом і весняним випаром сирих вільхових дров
(Григір Тютюнник).
Г. Хлопці жевжиками просуваються
між дорослими й безперестанку кричать дзвінкими веселими голосами
(В.Винниченко).
Д. А перед нашими очима біжать
сірі сумні осінні лани (О.Івченко).
6. Позначте речення з неоднорідними
означеннями (окремі розділові знаки опущено):
А. Тютюн саме цвів великими
золотими гронами (О. Довженко)
Б. М’який теплий сум огортає всі враження, всі настрої поета (М. Івченко)
В. На греблі студений вогкий
вітер хльоскав по лицю (Григір Тютюнник)
Г. Якісь солодкі, любі спогади та
думки колисали його серце
(М. Коцюбинський)
Д. Ранок був тихий пишний теплий
(І. Нечуй-Левицький)
7. Позначте речення, у якому після
однорідних членів є узагальню вальне слово (розділові знаки опущено):
А. Ремис талановитий і вибагливий
архітектор, у якого все йде в діло і волос коня чи корови і конопляні волоконця
і пух рогози чи осокора і всіляке насіннячко (Є. Гуцало)
Б. Листя димить по городах по
дворах за ворітьми на вулиці (Є. Гуцало)
В. Обіч дороги на облогах ронила
зерно кущувата падалішня мішаниця жито, просо, гречка (Григір Тютюнник)
Г. І настурція й півонія й айстра
росли біля хати кущами (Є. Гуцало)
Д. У вигуках у скрипінні вітряків
у пізніх скрипах півнів у капотінні роси з важкого пагілля дерев в усьому цьому
русі і благословенному спокої була якась виболена скупа доцільність (В.
Яворівський)
8. Позначте речення з узагальню
вальним словом після однорідних членів речення (розділові знаки опущено):
А. Січ дала видатних полководців
славних державних діячів Наливайка Сагайдачного Хмельницького Сірка (з
підручника)
Б. Шевченкові були підвладні всі
жанри літератури поезія проза драматургія (О. Ющенко)
В. Несуть пани осавули козацькую
збрую литий панцер порубаний шаблю золотую (Т. Шевченко)
Г. Козацтво було озброєне
вогнепальною зброєю мушкетами пістолями рушницями (О. Опанович)
Д. Іван Богун Данило Нечай Максим
Кривоніс ці підручні гетьмани були відомі всім (А. Кащенко)
9. Позначте речення, у якому після
узагальню вального слова ставиться двокрапка (розділові знаки опущені):
А. Стоячи в тумані я нічого не
бачив округ себе ні стіни ні вікон ні дверей (О. Кониський)
Б. А соловейко-варакушка не
відмовляються ні від сухого листячка ні від торішньої трави (Є. Гуцало)
В. У лозняках в очеретах та в
осоці чекають гнізда на кобилочку солов’їну та
кобилочку річкову на очеретянок (Є. Гуцало)
Г. І восени й узимку на місцевому
базарчику одна стара жінка чи й дві
продають ягоди горобини чи калини сушений цвіт стебла й коріння
лікувальний рослин (Є. Гуцало)
Д. Листя лежало на дровітні ні
колодах осикових дров на купі гарбузів
(Є. Гуцало)
Завдання ІІ. Вибрати три правильні відповіді
10.Позначте речення з однорідними
присудками:
А. Нестор ціпенів від страху, притулившись
чолом до шибки, та відірвати погляду від вулиці не міг (Р. Іваничук)
Б. Якась вона добра була в той
день, і її доброта проглядала чи не в кожному слові (Є. Гуцало)
В. Огонь пішов по тилах хлопця, і
він ясно одчув у собі, ніби од сну пробудившись, одчув творця, художника (С.
Васильченко)
Г. Піднімалися з густого верхів’я
дикі птахи-орли, і спокійно, могутнім помахом крил різали повітря, і
тривожно-ніжним курликанням посилали один одному привіт (О. Івченко)
Д. Ось тільки в лісі туман
тримається найдовше, він тут хапається за кожний виярок (Є. Гуцало)
Е. Шептало легко опустився на
передні ноги, збив копитами сипкий пісок, перестрибнув рів і помчав через
гусячу царину в лугову синь (В. Дрозд)
11.Позначте речення, в яких після
однорідних членів перед узагальню вальним словом ставиться тире (окремі
розділові знаки опущено)
А. Свіжість чаю, неба, поля,
землі лежала на моїх руках (В. Винниченко)
Б. Тихий шум лісу, синява
високого неба, запах зелених трав усе це зливалося з гомоном потривоженої крові
і наповняло серце Дороша невтішним болем (Г. Тютюнник)
В. На річці, в лісі, на полі
усюди німо, тихо (Панас Мирний)
Г. Неозорі лани жита і пшениці
золотилися навкіл (Ю. Збанацький)
Д. Ні парку, ні фронтоку школи,
ні вітродвигуна з його пропелером, ні павутинок телевізійних антен нічого не
розрізниш, усе там злилось, як у мареві (О. Гончар)
Е. Стерня, свіже литво
полукіпків, снопи виблискують золотом, бризкають жнев’яним сонцем (О. Гончар)
12.Позначте речення, в яких
правильно розставлені розділові знаки (окремі розділові знаки опущені)
А. Голуба з половики сорочка,
темно-малинова накидка, пурпурові чоботи, все блищало, переливалося (Б. Комар)
Б. Стоїть під місяцем у
закинутому світі людина, згадує щось давнє, перетрушує роки, і смутки, і
просвітки, втішається усім добром, а погане відгортає, і думкою, і рукою (М.
Стельмах)
В. Ми разом із словами
набираємося і розуму, набуваємо чужих думок, навчаємося самі думати і ті думки
викладати словами (Панас Мирний)
Г. Тепер забутий Курінь мовчав
день у день і рік у рік (Григір Тютюнник)
Д. І любистком, і клечанням
уквітчали хату (Т. Шевченко)
Е. Курінь був схованкою від гроз,
і спеки, холоду, і втоми всякому степовикові (Григір Тютюнник)
Висновки
У роботі «Методика
вивчення теми «Однорідні члени речення» у * класі середньої школи опрацьовано
структурно-граматичні, логіко-семантичні особливості однорідних членів речення,
запропоновано систему тренувальних вправ на закріплення знань про вживання
однорідних членів речення у різних стилях мовлення.
Звертається увага
на особистісно-зорієнтоване навчання, яке передбачає використання різноманітних
інтерактивних методів на уроках української мови.
Викладання теми
«Однорідні члени речення» базується на таких принципах: функціональному,
функціонально-комунікативному, культурологічному, проблемно-пошуковому, і
здійснюється на основі взаємозв’язку чотирьох змістових ліній: лінгвістичної,
комунікативної, культурологічної і діяльнісної. Зручним, ефективним і цікавим
методом подачі цієї теми є метод осмислювально-концентрованого навчання, якмй
включає в себе чотири етапи: лекцію, самозаглиблення, практичний етап і
контроль знань. Учні здійснюють засвоєння матеріалу по етапах. Спочатку
ознайомлюються зі змістом теми, основними питаннями, які вона включає, далі йде
осмислення, аналіз і дослідження теми. Потім учні засвоюють набуті знання на
практиці, шляхом використання їх у різних ситуаціях ти при виконанні вправ. Як
підсумок уроку, здійснюється контроль набутих знань; тут учні мають можливість
простежити рівень засвоєння даної теми, виправити помилки і обговорити
незрозумілі питання. Отже, протягом цілого уроку відбувається взаємопов’язана
діяльність вчителя і учнів, що дає змогу досягнути високих результатів.
Доречно
використовувати на уроках завдання творчого характеру, що дає можливість учням
розвивати творче мислення. Зразки творчих робіт подано у ІІ розділі даної
роботи.
Варто активніше
використовувати на уроках наочні посібники, бо вони сприяють не лише кращому
засвоєнню теоретичних відомостей, але й формують уміння і навички, є засобом зв’язку
між вивченням даної теми і розвитком мовлення учня.
Використання
зазначених методів і прийомів допоможе вчителю домогтися належного засвоєння
знань учнями та проконтролювати вміння і навички цілого класу і кожного учня
зокрема.
Список використаних джерел (Література)
1. Бєляєв А. М., Мельничайко В. Я.,
Пентилюк М. І. та ін. Методика вивчення української мови в школі: посібник для
вчителів. – К.: Радянська школа, 1987.
2. Варзацька Л. О., Кратасюк Л. М.
Інтерактивні технології в системі особистісно-зорієнтованої освіти.//Бібліотека
«Дивослова». – 2006.- №4
3. Вихованець Г. Р., Городенська Є.
Г., Грищенко А. А.,Граматика української мови. – К: Рідна школа, 1997.
4. Козачук Г. О. Українська мова для
абітурієнтів: Навч. посіб. – К.: Вища школа, 2006.
5. Пастушенко Н. М. Зовнішнє
оцінювання з української мови: ключ до успіху. Порадник для учнів і вчителів. –
Львів: Літопис, 2006.
6. Освітні технології. Навч.-метод.
посіб./ за заг. ред. О. М. Пєхоти. – К.: А. С. К., 2002.
7. Пентилюк М. І. Робота із стилістики
у 8 – 9 класах. Посібник для вчителя. – К., 1999.
8. Плиско К. М. Викладання
синтаксису української мови. – К., 1998.
9. Плиско К. М. Синтаксис рідної
мови із системою орієнтирів для самостійного вивчення. Навч. посібник для
студентів філологічних факультетів і педінститутів. Х.: Основа, 1992.
10.Пономарів О. Д. Стилістика
сучасної української мови: Підручник. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан,
2000.
11.Солдатова Л. Однорідні члени
речення. Блок уроків для 8-го класу// Українська мова та література. – 2004. -
№7.
12.Яремчук В. Розвиток
мовленнєво-мислительної діяльності восьмикласників// Рідна школа, 2004. – №2.
Немає коментарів:
Дописати коментар